Сьогодні мені стало реально страшно. Навіть не розумію, чому це сталось саме сьогодні, адже причини накопичуються вже багато місяців. Може межа перетнулась?
Не знаю, як вийти з цього стану.
вівторок, 6 липня 2010 р.
середа, 21 квітня 2010 р.
Спокій
Намагаюсь не панікувати, коли думаю про завтра. Майже завжди виходить, але зрідка находить такий переляк, що думаю - от би заснути і прокинутись аж ПІСЛЯзавтра... Щоб завтра просто не настало, просто не було, Земля забулась і обкрутилась навколо Сонця за мить, якої ми навіть не помітили.
А потім думаю, а може в когось мало статись щось божественно приємне в той день?
А потім думаю, а може в когось мало статись щось божественно приємне в той день?
понеділок, 19 квітня 2010 р.
Джайв
Сьогодні танцювала джайв. Не там, де завжди, не в тому, що завжди і (може, то наслідок з попереднього?) не так, як завжди.
А ше ж казали "Головне, щоб не лицем в болото". Ех, то певно має пройти час і багато тренувань. Треба перелізти якось через ото всьо.
Буду старатись.
А ше ж казали "Головне, щоб не лицем в болото". Ех, то певно має пройти час і багато тренувань. Треба перелізти якось через ото всьо.
Буду старатись.
пʼятниця, 2 квітня 2010 р.
понеділок, 22 березня 2010 р.
І знову, як?
Як мені побачити чудо? Хтось казав бути ним. Стараюсь. Здається помічаю. Але занадто ідеалістично налаштована, аби повірити, що ось воно, МОЄ чудо. Ні, то ще не моє, я трошки почекаю і воно прийде. Чекаю, таке враження, що перебираю чудесами, як шкарпетками.
Але чи то добре? Чи не буде так, що і в труні буду думати, "ще трошки"? Але чи точно зле би було так думати і в труні? Може то і краще, шукати не зупиняючись? Поки що мені так подобається :-)
Але чи то добре? Чи не буде так, що і в труні буду думати, "ще трошки"? Але чи точно зле би було так думати і в труні? Може то і краще, шукати не зупиняючись? Поки що мені так подобається :-)
неділя, 21 березня 2010 р.
Ти ще не знаєш
Ти знаєш, у що ти вляпався? Ні. Ти хочеш знати, у що вліз? Ні. Ти хочеш звідси вибратись? Ні.
Гаразд, тоді ми в однаковому становищі.
Може так і краще, принаймні не будемо звинувачувати один одного в майбутньому. Якщо таке буде.
понеділок, 8 березня 2010 р.
Гублюсь
В деякі моменти я відчуваю, що втрачаю межу між реальним і надуманим. Може то тільки надумане, але як мені то знати, якщо я втратила межу?.. Хоча, чому воно мене хвилює? Я можу думати, шо межі не втрачала і що те, що я так думаю - лише надумане, тобто несправжнє.
А як знайти оту межу? Як знати, шо ото - бачать всі, а то - тільки ти? :)
А чи взагалі варто її шукати? Чи варто знати, де "закінчуєтсья реальність і починаєтсья фантазія"? :)
І останнє. Не можу зрозуміти, чому мене то тільки зараз почало хвилювати...
А як знайти оту межу? Як знати, шо ото - бачать всі, а то - тільки ти? :)
А чи взагалі варто її шукати? Чи варто знати, де "закінчуєтсья реальність і починаєтсья фантазія"? :)
І останнє. Не можу зрозуміти, чому мене то тільки зараз почало хвилювати...
Підписатися на:
Дописи (Atom)