Привіт, сонце...
Нині знов падав дощ, небо було таке гарне... Вибач, шо я з тобою так жорстоко... Я знаю, шо ти хочеш їсти, а я така зараза. Твій корм навіть зараз поруч, а я...
Ти мав би бути моїм німбом, а я плутаю тебе з гадом на шиї... Вибач, сонечко!!! Поможи мені стати кращою... Мені сумно без тебе... Я не відчуваю себе повноцінною!!!
Мені здається, колись ми таки були друзями. Якось переносили характери один одного. Напевно жертви були, але хто згадує про них зараз, правда? Запам'ятовують лише хороше, але так просто робити погане... Вибач! Давай спробуєм ще раз, га? Я старатимусь... Допоможеш? ти ж мій?..
Споганила я тебе, засоромила.... Як тепер зі мною миритись... Ніяк не можна... Однак... Як думаєш, чи вийшло би в нас щось знову?
Вибач...
Якщо ще тут... Дай знати про себе...